Пам’ять

Під пам’яттю, зазвичай, розуміється здатність запам’ятовувати події і потім викликати їх у свідомості, однак це ще не все. За словами експертів, наш мозок зберігає все, що ми коли-небудь побачили, навіть якщо в якийсь момент ми не можемо цього пригадати. Пам’ять необхідна у повсякденному житті, але іноді ми навіть не усвідомлюємо, наскільки вона важлива. Без пам’яті ми не можемо пригадати минулі події, зберігати інформацію, використовувати її та планувати своє майбутнє.

Без сумніву, увага та концентрація уваги виконують надзвичайно важливу роль для пам’яті. Зазвичай ми запам’ятовуємо те, на що звертаємо увагу. Всі відчуття, на які ми зараз звертаємо увагу, йдуть у так звану робочу пам’ять (короткочасну пам’ять). Те, що ми зазвичай називаємо пам’яттю, – це довготривала пам’ять.

Цікавим є те, що обсяг пам’яті не може бути заповнений, навіть якщо ми багато вивчаємо, можна навіть сказати, що наша пам’ять майже нескінченна. Вивчення нової інформації проходить у вигляді ментальних патернів. Мозок все життя встановлює зв’язки між окремими фактами і поняттями, що у науковій літературі називається пластичністю мозку. Чим більше зв’язків, тим легше внести інформацію до мережі пам’яті. Найважчим є запам’ятовування нових речей, які не мають нічого спільного з тим, що ми вже знаємо. Так, наприклад, на початку вивчення нової мови ми витрачаємо багато часу на отримання нових знань, а потім, коли встановлюються певні зв’язки, ми вчимося швидше.¹

Дуже важливо починати піклуватися про здоров’я свого мозку якомога раніше і підтримувати свою розумову активність.

Від порушень пам’яті до деменції.

З віком мозок змінюється, його розміри зменшуються, кровопостачання уповільнюється, а забезпечення киснем і поживними речовинами зменшується. Також до поступового руйнування клітин мозку призводять шкідливі радикали. Тому наслідки цих змін можуть проявлятися у вигляді втрати пам’яті. Однак, оскільки людина, незважаючи на це, продовжує виконувати звичайні повсякденні справи, ми говоримо не про стан хвороби, а про вікову забудькуватість.

Коли людина усвідомлює, що втрачає пам’ять і зізнається у цьому своїм близьким, ми говоримо про легке когнітивне порушення. Хоча це не заважає виконанню повсякденних завдань, це може бути сигналом, який вказує на те, що може з’явитися більш серйозна форма порушення – деменція. Деменція, у свою чергу, означає зниження принаймні двох вищих функцій мозку (когнітивних), найбільш важливою з яких є, звичайно, пам’ять.

Тому для діагнозу недостатньо лише втрати пам’яті, її має супроводжувати, принаймні, ще одне порушення функції мозку, наприклад, проблеми з просторовою орієнтацією, мовленням, судженням, розумінням.^2,3 Ось чому дуже важливо починати піклуватися про здоров’я свого мозку якомога раніше і підтримувати свою розумову активність у будь-якому віці.

1. Morris RG, Moser EI, Riedel G, et al. Elements of a neurobiological theory of the hippocampus: the role of activity-dependent synaptic plasticity in memory. Philos Trans R Soc Lond B Biol Sci. 2003; 358 (1432): 773–786.
2. Peters R. Ageing and the brain. Postgrad Med J. 2006; 82 (964): 84–88.
3. Normal ageing vs dementia [internet]. Alzheimer’s society. [cited 2021 Jan 25].  Available at: https://www.alzheimers.org.uk/about-dementia/symptoms-and-diagnosis/how-dementia-progresses/normal-ageing-vs-dementia